Інноваційна діяльність як засіб модернізації навчання на уроках хімії

Без передбачення і плану

робота неможлива,

але контури гарного уроку

народжуються в уяві вчителя лише

начорно, загалом,— гарний урок,

як справжня творчість учителя,

створюється вже на самому уроці.

В. Сухомлинський

     Інноваційна освіта — це нова педагогіка, нові освітні процеси, нові технології. Сучасна педагогіка відмовляється від «авторитарного керування» і переходить до системи організації підтримки і стимулю­вання самостійної пізнавальної діяльності учня, створення умов для творчості, до навчання творчістю, до педагогіки співробітництва. Од­ним із способів створення таких умов є застосування вчителем мето­дів активного навчання, як складової частини сучасних інноваційних технологій. Саме активні методи навчання дають змогу учневі розкри­тися як особистості.

Сьогодні існує багато форм і методів навчання хімії, що орієнто­вані на краще засвоєння учнями навчального матеріалу, підвищення якості вмінь і навичок. Але для досягнення цієї мети необхідно буду­вати урок таким чином, щоб він був не лише цікавим, але й не пере­вантаженим для учня. Бо, не секрет, що більшість учнів не полюбляє хімію. Одні учні кажуть, що хімія – нецікавий предмет, другі її не розуміють, у третіх нема мотивації вивчати її. Лише поодинокі 11-класники обирають цей предмет для державної підсумкової атестації. Інтерес учнів до навчання хімією повинен відбуватися не лише за рахунок класно-урочної системи, а й під час гурткової, позакласної роботи. Ефективність хімічної освіти зростає, коли поряд із класичними методами широко використову­ються активні форми навчання, об'єднуються традиційні та іннова­ційні методи навчання. Інноваційна педагогічна діяльність пов'язана з відміною встановлених штампів і стереотипів у навчанні, вихованні й розвитку особистості учня.  Це результат творчого пошуку оригінальних, нестандартних розв’язань різних методичних проблем.

З метою модернізації хімічної освіти, зокрема стимуляції пізнавального ставлення до навчання, розви­тку творчого, продуктивного мислення, самостійності, вміння спілку­ватися один з одним використовуються активні форми й методи на­вчання. Досвід роботи свідчить про те, що найбільш ефективним за результатами є інтерактивне навчання.

Інтерактивне навчання — це спеціальна форма організації пізна­вальної діяльності, що має конкретну, передбачувану мету — ство­рити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчує свою необхідність, зможе розкрити свої здібності й продемонструвати зна­ння з предмета, відчути впевненість у собі. При інтерактивному на­вчанні навчальний процес здійснюється за постійної активної участі всіх учнів., залученні їх до дослідної роботи.

Інтерактивні форми навчання мають цілу низку переваг, серед яких незвичайність і цікавість змісту, отримання практичного або суспільного досвіду, створення в учнів позитивного емоційного настрою, формування інтересу до предмета. Треба відзначити, що учням подобають­ся інтерактивні форми навчання. Вони охоче до них готуються, чекають на них, бо тут проявляються їхня фантазія, кмітливість, артистизм, уміння застосувати свої знання, працювати з додатковою літературою, аргументувати свою думку.

Інтерактивне навчання виключає домінування як одного учня над іншим, так і однієї думки над іншими. Під час спілкування учні навчаються бути демократичними, вмінню спілкуватися один з одним, критично мислити, приймати помірковані рішення. Учень має право на помилки й на власну думку, яка може відрізнятися від думки інших учнів і вчителя, може відкрито демонструвати свої знання та здібності.

Виходячи з досвіду, слід зазначити, що використовувати інноваційні технології варто не на окремому уроці, а поступово, задіюючи різні методи. Під час роботи з учнями можна використовують наступні інтерак­тивні методи навчання.

1. Мозковий штурм — групова робота, під час якої учні виробля­ють власну думку з даної теми самостійно, без допомоги вчителя.

2. Еліцитація — прийом отримання інформації від учнів шляхом логічно побудованих запитань-відповідей.

3. Диференційовані групи — навчання в малих групах, кожна з яких має узяти участь у відповіді на специфічні запитання, щоб в результаті отримати шлях вирішення проблеми.

4. Вільне практикування — проведення етапу уроку, коли вчитель не втручається у хід обговорення, не намагається контролювати ді­яльність учнів з метою отримання якогось результату.

5. Інформативне вікно — спонукання учнів до передачі інформації один одному через живе спілкування.

6.  Стимуляція — ігрова діяльність учнів, коли імітуються правдиві життєві ситуації.

7.  Візуалізація — прийом, який дозволяє з закритими очима подумки відтворити картини чи події, уявну обстановку чи інтер'єр (при­лади, схеми, формули, назви) все, що потрібне для запам'ятовування.

8. Робота в малих групах — прийом, при якому кожна група отримує завдання. Ця робота надає всім учасникам можливість діяти, практику­вати навички співробітництва, міжособистісного спілкування.

     9. Занурювання — повернення на кожному уроці до повторю­ вання важливого навчального матеріалу з метою його якісного запам'ятовування і набуття практичних навиків.

     10. Коментоване управління — діяльністю учнів на уроці керує не тільки вчитель, а й учні. Сильний учень виступає в ролі вчите­ля, виконуючи покладені на нього завдання, і веде за собою учнів. З'єднуються три дії: мислення, промовляння та запис. При цьому діти розкуті, не мають страху виклику до дошки.

11. Випереджувальне навчання — особливий підхід до способів поєднання раніше вивченого і нового матеріалу, який полягає у вклю­ченні невеликих частин нового матеріалу на уроках.

12. Опорні схеми — набір чітко алгоритмізованих дидактичних знаків, схем, таблиць, які виконують опорну функцію в організації на­вчання і управління мислення учнів.

13.  Метод проектів – для розв’язання конкретної проблеми учні виконують пошукову роботу та інтегрують знання з інших дисциплін.

      Приклади застосування вказаних методів під час моєї педагогічної діяльності продемонстровані у додатку №1 (додається).

Інтерактивне навчання дозволяє різко збільшити відсоток засвоєння матеріалу, тому що впливає не лише на свідомість учня, але й на його почуття, волю. Коли учень чує, бачить й обговорює, він починає розу­міти, а коли на уроках хімії він виконує тренувальні завдання, розв'язує задачі, проводить лабораторні досліди, він одержує не лише знання, але й уміння, а якщо ще й передає свої знання іншим, то стає майстром. І всього цього можна досягти за допомогою інтерактивного навчання.

Починаючи з 7-го класу і далі, необхідно поступово вводити елементи інтерактивного навчання, спочатку, звичайно, найпростіші інтерактивні технології, такі, як мозковий штурм, робота в парах і малих групах, мік­рофон та ін.

Інтерактивна технологія кооперативного навчання може бути ви­користана як на уроках засвоєння нових знань, так і на уроках засто­сування знань, умінь і навичок. Така робота в парах, як «одна-дві — усі разом», «міркувати, працювати в парі, обмінюватися думками», «один проти одного», дуже ефективна на всіх етапах навчання. Вона дає учням час поміркувати, обмінятися ідеями й лише потім висловити свої ідеї класові. Це сприяє розвиткові критичного мислення, навичок спілкування, вміння висловлювати свої думки, ідеї, переконувати й обсто­ювати свою думку.

Різновидом інтерактивної технології кооперативного навчання може бути також груповий пошук інформації. Ця технологія дає мож­ливість пожвавити вивчення іноді не дуже цікавого матеріалу.

Для активізації пізнавальної діяльності учнів використовуються на уроках технології ситуативного моделювання, а саме дидактичні ігри. На мою думку, ця форма роботи найкраще підходить для навчання хімії в 7-8 класах. Гра — це не лише творчість, але й велика праця. Ігрова модель на­вчання сприяє не лише реалізації дидактичних цілей, але й розвитку зосередженості й самостійності мислення. Кожна гра відбувається за

визначеною схемою. Сюжетно-рольові ігри передбачають добір і комбі­нування знань не лише з хімії, але й з інших предметів, а також розви­ток в учнів вміння використовувати ці знання. Прикладами сюжетно-рольових ігор є судові слухання, як, наприклад, «Суд над Нітрогеном», «Суд над етанолом», «Суд над металами», «Суд над антропогенними фак­торами»; диспути, прес-конференції, ділові ігри «Останній герой». Ро­льові ігри «Виробництво сульфатної кислоти», «Виробництво аміаку», «Виробництво етанолу» вимагають ретельної підготовки як учителя, так і учня.

Під час проведення узагальнюючих уроків можна використовува­ти такі ігри, як КВК або «Перший мільйон». Розвитку розумової ді­яльності учнів сприяють тренувальні ігри, такі як: «Естафета», «Хіміч­на змійка», «Сніжка», «Хрестики-нулики», «Хто швидше», «Хто зайвий», розгадування та складання кросвордів, настільні ігри «Кубик-рубик», «Хімічне доміно».

Приклад уроку-дидактичної гри наведений у додатку №2.

Для обговорення спірних питань можна використовувати таку фор­му роботи, як дискусія. Прикладом таких уроків в9-11 класі є «Хімія і еко­логія», «Хімія в побуті».

Інтерактивні технології не є самоціллю цієї роботи. Я не завжди використовую інтерактивні форми роботи, тому що краще провести кілька інтерактивних занять, ретельно підготовле­них, ніж часто проводити поспіхом підготовлені ігри. Найголовнішим є те, щоб у класі за допомогою інтерактивного навчання склалася така атмосфера, яка сприяла б співробітництву, розумінню й доброзичливос­ті, що буде дійсно сприяти підвищенню інтересу до хімії, у результаті чого в учнів з'явиться бажання отримувати нові знання. Особливу увагу я приділяю ступеню зацікавленості учнів, їх настроям та результатам проведених уроків. Так можна контролювати результати навчання.

Проте класно-урочна система прив’язана до навчальної програми, що не завжди дозволяє широко застосовувати інтерактивні методи навчання. Так, коли починається вивчення хімії у 7 – 1,5 та 10 і 11  класах передбачена 1 година хімії на тиждень. Проте позакласна робота, а саме гурткова дозволяє зацікавити учнів хімією, доповнити знання, здобуті на уроках, сприяє модернізації навчання хімії та інших природничих дисциплін. При цьому можна широко застосовувати інтерактивні методи, що розвиває творчі задатки і здібності гуртківців. Мною розроблена програма роботи хімічного гуртка для учнів 7-8 класів з розробленими заняттями, у яких використовуються інноваційні технології навчання.

Виправдовує себе комплексне використання традиційного та інноваційного навчання, які взаємно доповнюють один одного і компенсу­ють недоліки. Тобто доцільно застосовувати інтеграцію навчання, як полягає у об’єднанні ідей, наукових теорій, понять, технологій навчання. Інтеграція сприяє засвоєнню системи знань, підвищенню рівня практичних умінь і навичок, розширенню діапазону знань.

Мій педагогічний досвід показує, що нетрадиційні форми навчання бажано застосовувати регулярно під час вивчення кожного розділу або великої за обсягом теми. Саме за таких умов у школярів будуть сформовані необхідні вміння і навички щодо їх підготовки і проведення. Не слід надавати перевагу одній або декільком з нетрадиційних форм занять. Доцільно чергувати їх і постійно врізноманітнювати.

На мою думку, в умовах модернізації української системи освіти існує нагальна потреба у ширшому впровадженні інноваційних технологій навчання хімії. Я вважаю, що такі методи слід впроваджувати поступово, щоб як педагоги, так і учні мали змогу адаптуватися до них. Варто зазначити, що застосування нетрадиційних форм навчання має враховувати психологічні особливості як цілого класу, так і окремих учнів. У таких умовах сам вчитель повинен бути готовим відмовитися від авторитарного стилю навчання, стимулювати ініціативність учнів, сприяти творчій атмосфері під час уроків. Адже досвід роботи показує, що не варто покладатися лише на зміст матеріалу, який вивчається. Потрібно докладати усіх зусиль, щоб учні цей зміст засвоїли і зрозуміли. А без залучення школярів до активної діяльності практично будь-який змістовий матеріал викликатиме в них споглядальний інтерес до предмета.